Загальні показники

Дослідження концентрації основних ферментів печінки — АЛТ та АСТ використовується для діагностики захворювань печінки, скелетної мускулатури, патологій міокарду.

Альбумін — основний білок крові, який виробляється печінкою. Альбуміни виділяють в окрему групу білків — білкові фракції. Співвідношення окремих білкових фракцій в крові є значимим для лікаря. Це дослідження використовується для діагностики захворювань печінки, нирок, ревматичних та онкологічних захворювань.

Амілаза — фермент, який розщеплює крохмаль та інші вуглеводи, забезпечує травлення вуглеводів їжі. З організму амілазу виводять нирки разом з сечею. Підвищення концентрації амілази в крові або в сечі свідчить про руйнування клітин підшлункової залози внаслідок запальних процесів.

Для аналізу може використовуватись як венозна кров, так і сеча. Визначення активності амілази використовують для діагностики захворювань підшлункової залози, слинних залоз, для встановлення причин болю в животі.

АСТ (АсАТ) або аспартатамінотрансфераза – клітковий фермент, що бере участь в обміні амінокислот. Аналіз АСТ – необхідний метод діагностики захворювань міокарду, печінки та мускулатури. АСТ підвищується при травмах хребтових м'язів, опіках, тепловому ударі та внаслідок кардіохірургічних операцій.

Білірубін міститься у жовчі людини. Аналіз ілюструє роботу печінки. Визначення білірубіну є складовою комплексу діагностичних процедур при багатьох захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Сироватка крові містить прямий і непрямий білірубін. Співвідношення цих форм важливо для діагностики захворювань печінки, жовчовивідної системи, крові, та інших, що супроводжуються порушеннями пігментного обміну.

Дозволяє уточнити причину підвищення загального білірубіну. Діагностика гемолітичних анемій, захворювань печінки, холестазу, диференційна діагностика жовтух різного походження.

Один з маркерів ушкодження клітин. Підвищений вміст ГГТ в крові свідчить про ушкодження клітин печінки, як правило, при запальних процесах. Гама-глутамілтранспептидаза (гамма ГТ) — фермент, що бере участь в обміні амінокислот. Міститься ГГТ в основному — в печінці, нирках і підшлунковій залозі. Оцінюється у сукупності з іншими маркерами запалення.

Калій регулює водний баланс організму та нормалізує ритм серця. Впливає на роботу багатьох клітин, особливо нервових та м'язових. З його нестачею можуть бути пов'язані судороги м'язів.

Аналіз кальцію призначається для діагностики остеопорозу, при болю в гомілках, захворюваннях м'язів, шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи, онкологічних захворюваннях, а також при підготовці до операцій.

Білкова речовина. Синтез креатиніну відбувається переважно в тканинах м'язів. Під час скорочення м'язів креатинфосфат розпадається, виділяючи енергію і утворюючи креатинін. Його концентрація у сироватці крові здебільшого стала і залежить від рівноваги процесів синтезу і виведення.

У чоловіків рівень креатиніну зазвичай вище, ніж у жінок, що пов'язано з більшим обсягом м'язової тканини. У нормі креатинін фільтрується у гломерулах нирок і не піддається реабсорбції або секреції в канальцях.

Тому підвищення рівню креатиніну, як правило, свідчить про зниження фільтрації у ниркових клубочках і зниженні видільної функції нирок. Визначення концентрації креатиніну у крові та сечі використовують для розрахунку клубочкової фільтрації та оцінки функції нирок. Діагностує стан нирок, захворювання хребтових м'язів.

Фермент, що міститься у хребтових та гладких м'язах, міокарді та головному мозку. Креатинкіназа (КК) забезпечує потребу в енергії у короткі проміжки часу (наприклад, при скороченні м'язів).

У дітей активність креатинкінази вища, ніж у дорослих, що пояснюється інтенсивним ростом і участю в ньому м'язової та нервової тканин. У жінок активність її нижча, ніж у чоловіків. При ушкодженні клітин КК вивільняється і надходить у кров.

Визначення креатинкінази та її ізоферментів використовується для діагностики та моніторингу інфаркту міокарду і захворювань хребтових м'язів. Підвищення активності КК може бути виявлено через 4 години після інфаркту, максимальний її рівень досягається через 12- 24 години, а знижуватись починає за 3-4 доби.

ЛДГ або лактатдегідрогеназа — фермент, потрібний для окислення глюкози та утворення молочної кислоти. Лактат (сіль молочної кислоти) виникає в клітинах в процесі обміну киснем. ЛДГ — фермент, що містить цинк і в складі цитоплазми присутній практично в усіх тканинах і органах людини.

Найбільш активний у печінці, нирках, серці, хребтових м'язах, підшлунковій залозі, клітинах крові. В еритроцитах його рівень у 100 разів вище, ніж у сироватці. У дітей активність ферменту вища, ніж у дорослих і поступово знижується. Показники активності ЛДГ залежать від методу дослідження.

Підвищена активність ЛДГ спостерігається у вагітних, новонароджених, після фізичних навантажень. У жінок активність ЛДГ нижча, ніж у чоловіків. Дослідження проводять при інфарктах міокарду (рання та диференційована діагностика, моніторинг), пухлинах, анеміях, що супроводжуються гемолізом, захворюваннях печінки та жовчовивідної системи.

Активний внутрішньоклітинний елемент, що входить до складу багатьох ферментів. Також магній міститься в еритроцитах, м'язах, печінці та інших органах і тканинах. Магній вкрай потрібен для роботи серця, нервової та м'язової тканин. Від його вмісту залежить багато процесів життєдіяльності організму.

Рівень у крові визначається інтенсивністю її синтезу та розпаду. При підвищенні вмісту сечової кислоти її кристали можуть відкладатись у суглобах, підшкірній клітковині, нирках, що призводить до різноманітних ушкоджень органів і тканин. Використовується для діагностики порушень обміну пуринових основ, а також діагностики і визначення схеми лікування подагри.

Головний кінцевий продукт білкового обміну. Виводиться сечовина в основному нирками. Її рівень у крові зумовлений співвідношенням процесів утворення і виділення. Визначення сечовини у крові зазвичай проводять, щоб оцінити видільну функцію нирок.

Утворення сечовини у здоровому організмі залежить від характеру харчування. При домінуванні білкових продуктів (м'ясо, риба, яйця, сир, творог) концентрація сечовини може підвищуватись до верхньої межі норми, а при рослинній дієті — знижуватись.

При патології печінки через порушення її здатності до синтезу рівень сечовини у крові може знижуватись. У вагітних жінок, новонароджених через підвищений синтез білку рівень сечовини дещо знижений, згодом він підвищується.

Загальний білок – важливий компонент білкового обміну. Це сумарна концентрація всіх білків: альбуміну та глобулінів, що знаходяться у сироватці крові.

Використовується для діагностики порушень білкового обміну, онкології, захворювань печінки, нирок, при порушенні харчування, обопільних опіках, та інших. Результат аналізу допомагає лікарю у виборі оптимальної тактики подальшого обстеження та лікування.

Елемент фосфор необхідний для нормального функціонування центральної нервової системи. Фосфор міститься в нуклеїнових кислотах, у кістках хребта, зубах. Забезпечує правильну роботу серця та нирок.

Фосфор бере участь у процесах накопичення та вивільнення енергії в клітинах, у передачі нервових імпульсів, допомагає обміну жирів та крохмалів.

Разом з натрієм — це основний іон крові, що утримує рідину в організмі, регулює її баланс, сприяє виведенню шлаків. Вплив хлору покращує функцію печінки, процес травлення.

Необхідний для багатьох фізіологічних процесів, регулює кислотно-лужний баланс. Вміст іонів хлору в крові ретельно контролюється нирками. Рівень іону хлору відображає функціональний стан нирок та водно-сольовий баланс.

Вміст хлору залежить від балансу його надходження з їжею, розподілу в організмі і виведення з сечею і калом. Визначення хлору в крові може призначатись для діагностики і контролю лікування захворювань нирок, нецукрового діабету, патології надниркових залоз.

Фермент, необхідний для транспорту фосфору в організмі. Найбільше лужної фосфатази міститься у кістковій тканині, слизовій оболонці кишечника, у плаценті та молочній залозі пд час лактації.

Її рівень впливає на ріст кісток, тому у дітей її вміст вище, ніж у дорослих. Дослідження проводиться для діагностики захворювань кісткової системи, печінки, жовчовивідних шляхів і нирок.